Габро (Gb)
Габро (Gb) – магматична гірська порода плутонічного класу глибинності, головними породоутворюючими мінералами якої є основний плагіоклаз (35 – 65%) та моноклінний піроксен (35 – 65%). У другорядних та акцесорних кількостях до складу габро також можуть входити олівін, рогова обманка, біотит, K-Na польовий шпат, апатит, сфен, ільменіт, магнетит, хроміт, пірит, піротин, халькопірит, пентландит.
Назва Габро (Gb) походить від італійського «gabbro» – місцевість на півночі Італії. Зовнішній вигляд цієї гірської породи суттєво залежить від ступеня розвитку низькотемпературних вторинних змін. Свіже незмінене габро являє собою темно-сіру майже чорну породу з явнокристалічною середньозернистою до крупнозернистої структурою (рис.8.2). Оскільки і плагіоклаз і піроксен у незміненому габро мають майже однакове темне забарвлення, відрізнити їх один від одного можна за просвічуванням у тонкому зламі. На полірованих поверхнях плагіоклаз просвічує у глибину, а піроксен – ні. При розвитку вторинних змін, плагіоклаз тьмяніє та світлішає, набуваючи світло-сірого, зеленувато-сірого чи жовтувато-зеленого забарвлення. Піроксен же лишається темним і тому добре розрізняється на тлі плагіоклазу. Текстура у габро може бути як масивною так і орієнтованою, шаруватою чи плямистою. Як декоративне каміння найбільш цінуються однорідні рівномірно-середньозернисті різновиди габро з максимально темним чорно-сірим та чорним забарвленням.
Значними запасами габро славиться Україна. Габроїдні масиви виявлені в Північно-Західному, Інгульському та Приазовському районах Українського щита. Вони розробляються багатьма кар’єрами на території Житомирської, Черкаської, Кіровоградської та Донецької областей. Найбільш відомими є Сліпчицьке, Букинське та Торчинське родовища габро. Крім України, декоративне габро видобувають в Китаї, Індії, США, ПАР та Зімбабве.
Назва Габро (Gb) походить від італійського «gabbro» – місцевість на півночі Італії. Зовнішній вигляд цієї гірської породи суттєво залежить від ступеня розвитку низькотемпературних вторинних змін. Свіже незмінене габро являє собою темно-сіру майже чорну породу з явнокристалічною середньозернистою до крупнозернистої структурою (рис.8.2). Оскільки і плагіоклаз і піроксен у незміненому габро мають майже однакове темне забарвлення, відрізнити їх один від одного можна за просвічуванням у тонкому зламі. На полірованих поверхнях плагіоклаз просвічує у глибину, а піроксен – ні. При розвитку вторинних змін, плагіоклаз тьмяніє та світлішає, набуваючи світло-сірого, зеленувато-сірого чи жовтувато-зеленого забарвлення. Піроксен же лишається темним і тому добре розрізняється на тлі плагіоклазу. Текстура у габро може бути як масивною так і орієнтованою, шаруватою чи плямистою. Як декоративне каміння найбільш цінуються однорідні рівномірно-середньозернисті різновиди габро з максимально темним чорно-сірим та чорним забарвленням.
Значними запасами габро славиться Україна. Габроїдні масиви виявлені в Північно-Західному, Інгульському та Приазовському районах Українського щита. Вони розробляються багатьма кар’єрами на території Житомирської, Черкаської, Кіровоградської та Донецької областей. Найбільш відомими є Сліпчицьке, Букинське та Торчинське родовища габро. Крім України, декоративне габро видобувають в Китаї, Індії, США, ПАР та Зімбабве.
