Корнинське родовище

• Назва родовища (відповідно до Протоколу ДКЗ)
  

  Корнинське родовище граніту

• Історія розвитку кар’єра
  

  Граніти Корнинського родовища завдяки своєму красивому зовнішньому вигляду відомі здавна. Ще у ХІХ сторіччі воно розроблялося від випадку до випадку місцевим населенням. У 1880 р ділянку родовища було орендовано майстром орнаментних робіт, італійцем Домініаном Бертоні, працівником київської фірми «Россі». Бертоні організував ручний видобуток Корнинського граніту і протягом деякого часу виконував досить значні замовлення. Так, наприклад, з Корнинського граніту витісувалися плити для підвалин ланцюгового мосту через р. Дніпро в Києві, був виготовлений п’єдестал пам’ятнику Богдану Хмельницькому, а також проводилася облицювання фундаментів будівель в м.Києві.
  Належної уваги розвитку кар’єру не приділялося у зв’язку з тим, що він був розташований далеко від залізниці (дороги Фастів-Житомир тоді ще не існувало), але родовище вивчалося багатьма геологами-дослідниками, які дали його опис в літературі. У 1930 р проф. Н. Н. Безбородько описав Корнінський граніт і виділив його в новий тип. Пізніше родовище вивчали геологи А. П. Мартиненко, Л. А. Лужанський, В. І. Лучицький. Вперше детальну розвідку родовища та підрахунок запасів проведено Українським неологічним трестом в 1936 р. Цими роботами було встановлено, що корнинські граніти придатні для орнаментних виробів, головним чином, для внутрішнього облицювання будівель і різного роду споруд, а величезні запаси граніту можуть на багато років задовольняти запити кам’яної промисловості.
  В післявоєнні роки родовище неодноразово дорозвідувалося. За рішенням ТКЗ в 1951 році Корнинське родовище було довивчене Трестом Укрнерудпром (запаси затверджено Протоколом УТКЗ № 675 у 1953 році), в 1956 р дорозвідане на бут і щебінь Трестом «Укргеолнеруд» (запаси затверджено Протоколом УТКЗ № 1668 у 1958 році), в 1966-1967 рр експедицією «Укргеолбудм» детально розвідано північно західну частину родовища на облицювальний камінь, а в 1976 р в результаті чергової детальної розвідки запаси усього родовища переоцінено на облицювальний камінь (запаси затверджено Протокол ДКЗ СРСР № 7889 від 24.08.77 р.). Промислову розробку Корнинського родовища розпочато підприємством Корнинський кар’єр, який був створений після проведення геологічної розвідки родовища граніту відповідно до другого п’ятирічного плану розвитку народного господарства СРСР і почав роботу в 1937 році. В ході Великої Вітчизняної війни та німецької окупації (з 14 серпня 1941 – до 25 грудня 1943) кар’єр тимчасово не функціонував. Після закінчення бойових дій в зв’язку з великими обсягами ремонтно-відновлювальних та будівельних робіт потреба в будівельних матеріалах збільшилася, і кар’єр відновив роботу. Надалі, розвитку підприємства сприяло будівництво в 1960-ті роки залізничної гілки до Корнина від лінії Житомир – Фастів. Географію поставок було розширено, граніт з Корнинського кар’єру використовували при будівництві в Києві, Мінську, Москві та Ленінграді. Після здобуття Україною незалежності, державне підприємство «Корнинський кар’єр» у відповідності до Спеціального дозволу на користування надрами № 712 від 20.12.1996 р. продовжило промислову розробку Корнинського родовища. У березні 1995 року Верховна Рада України внесла Корнинський кар’єр до переліку підприємств, приватизація яких заборонена в зв’язку з їх загальнодержавним значенням. У серпні 1997 року кар’єр був включений в перелік підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки України. Корнинський граніт здобув широку популярність в країнах колишнього СРСР. Він також експортується в Італію, Німеччину, Японію і інші країни.
  У зв’язку із зміною організаційно-правового статусу підприємства з середини 2003 р. ліцензією на експлуатацію Корнинського родовища володіє правонаступник – Приватне акціонерне товариство «Корнинський кар`єр «Леопард» (Спеціальний дозвіл № 2992, виданий 12.05.2003 р. терміном дії до 15.12.2036 р.).

• Знаходиться в Північно-Західній частині Українського кристалічного масиву, у межах південного сектору субмеридіонального Кочеровського мегасинклінорію (Кочеровської зони). Давні ранньопротерозойські біотитові парагнейси Городської та ортоамфіболіти Фастівської свит здеформовані тут у систему крутих ізоклінальних складок північного простягання. Метаосадові та вулканогенні товщі, які суттєво зазнали мігматизації, а також були прорвані різноманітними гранітами, більшість яких є спорідненими з мігматитами й відносяться до Житомирського комплексу. Інші, крупно-порфіробластичні, власне Корнинські, відносять до Кіровоградського комплексу. Є, також чисельні невеличкі тіла аплітоїдних та аплітопегматоїдних гранітів, напевно різних часів вкорінення, у т.ч. й наймолодші, а також кварцові жили та прожилки. Корнинські граніти утворюють порівняно великий, видовжений у північному напрямку масив розміром 14×8 км. Він прориває центральну частину Корнинської ізоклінальної антикліналі того ж простягання та її крила: західне – у біотитових гнейсах Городської свити та східне – у Фастовських амфіболітах. Тож і ксеноліти у гранітах суттєво різні, відповідно у його західній та східній частинах. Корнинський масив, таким чином, просторово перебуває у місці, напевно, тектонічного контакту зазначених свит. Там, де порфіробласти мікрокліну у гранітах виявляють схильність щодо взаємоорієнтування – виникає трахитоїдність. Простягання останньої у межах родовища також близько до меридіонального, з невеличким ухиленням на північний захід, 340^о-345^о, при падінні на схід-північний схід з кутами 60^о-70^о. Контакти Корнинського масиву з породами рами не простежені. Є відомості, що на флангах масиву граніти набувають вигляд мігматитів, спочатку небулітових, а ближче до контактів масиву – звичайних – смугастих.

• Географічне положення

  Корнинське родовище знаходиться за 3 км на північний захід від смт. Корнин Попільнянського району Житомирської області на лівому березі водосховища Лісове, другого (верхнього) з Корнинських водосховищ на річці Ірпінь. Розташоване на землях Попелянського лісгоспзагу. Із заходу обмежене Ірпінським водосховищем, на північ, південь і схід кордони умовні (лісові масиви Корнинського лісництва). Геоморфологічна позиція родовища обумовлена його місцезнаходженням на краю Київського полісся, в умовах моренно-зандрового ландшафту. При тому родовище перебуває на невеличкій пологій височині, яка простягнулася з півдня на північ, має висоту близька 15 м та зумовлює крутий розворот долини ріки. Ірпінь, яка має загальний східний, південно-східний напрямок течії, різко розвертається тут під прямим кутом на південний схід, обминаючи зазначену височину. Рельєф поверхні слабохвилястої, позначки 94-110 м. Важливим є те, що на височині, де і знаходиться родовище, осадовий чохол, який є його розкривом, суттєво змитий, стоншений, подекуди й повністю знищений. Майже на третині родовища гранітний масив виходить на денну поверхню, тільки-що подекуди вкритий тонким ґрунтом та поріс травою. Родовище складається з двох ділянок, Власне Корнинської площею 11,8 га та Північної площею 4,2 га.

• • Географічні координати

Ділянка Корнинська

• Гідрологічна характеристика кар’єра і місцевості, прилеглої безпосередньо до кар’єру

  Родовище знаходиться на лівому борту долини р. Ірпінь – зараз водосховища Лісове (яке у 250 м на південь і захід від родовища). В межах родовища зустрінутий один водоносний горизонт в тріщинуватої зоні кристалічних порід, найбільш водорясними є тектонічні зони (0,4 – 10 л/сек), води слабо мінералізовані. Четвертинні відклади практично безводні. Води в кар’єр надходять з невеликих тріщин і видаляються переважно самопливом в Ірпінське водосховище або ж періодично відкачуються насосом. Загальний приплив води в кар’єр на кінець його відпрацювання складатиме 1535 м³/добу, у т.ч. за рахунок зон тріщинуватості – 1367 м³/добу; за рахунок поверхневих вод атмосферного походження – 168 м³/добу. Під час сильних злив водоприплив може зростати до 11765 м³/добу.

• Під’їзні шляхи до кар’єру, транспортні магістралі, під’їзні залізничні колії, наявність найближчих залізничних вузлів і вантажно-розвантажувальної техніки

  Найближчий населений пункт до родовища – смт. Корнин. Райцентр Попельня знаходиться у 50-55 км на південь-південний захід. Найближча залізнична станція, Криве, знаходиться у 14 км на південний захід від родовища. Ближче, у 6 км на південний схід, знаходиться залізничній під’їзд до цукрового заводу. Мережа автошляхів, які пов’язують Корнин з райцентром – Попельнею, з Києвом та Житомиром, мають асфальтове покриття. Родовище експлуатується досить давно, тож під’їдні шляхи до кар’єру облаштовані добре. Найкращій шлях тут не прямий на Корнин, а на північний схід, до траси Корнин-Коростишів.

• Група складності геологічної будови

  За умовами залягання та витриманості якості корисної копалини родовище відноситься до І групи (родовища простої геологічної будови).

• Корисна копалина

  Представлена порфіробластичними гранітами, біотитовими, крупнозернистими, з середньозернистою – до дрібнозернистої основною масою, переважно з нечітко вираженою трахітоїдною текстурою, яка по різному проявляється у різноорієнтованих зрізах породи. За кольорами граніти родовища досить різноманітні, від сірих й рожево-блідно-сірих, до рожево-червоних й яскравих помаранчово-червоних. Виділяють три основні типи: сірі, рожево-сірі та червоні. Кольорова гама породи визначається її темно-сірою до чорної, часто з блакитними або фіолетовими відливами основною масою, у яку «занурені» різко контрастні до неї за кольором порфіробласти і зерна невеликого розміру польових шпатів: світло-сірі, рожеві, червоні. Порфіробласти різноманітні за розміром, як великі (1 – 5 см), так і проміж них – дрібніші. Крупні, зазвичай, представлені мікрокліном, переважно трохи видовженої таблитчастої форми, від блідо-рожево-сірого до помаранчевого й червоного кольорів, з проявленням схильності до взаємоорієнтування. Дрібніші – хоча й тяжіють до великих та, загалом, розташовані більш хаотично. Вони представлені ізометрично-таблитчастими виділеннями того ж мікрокліну та білого, блідо-сірого плагіоклазу, а також округлими зернами світло-сірого та блакитно-блідо-сірого кварцу. Основна маса складена переважно чорним середньо-дрібно-лускатим біотитом, разом з яким тут присутні й дрібні зерна польових шпатів та кварцу. Виявляє ознаки впливу процесів катаклазу, тонкого подрібнення, та «заліковується» пізнішим окварцюванням. Саме цей вторинний кварц, який цементує катаклазовану основну масу породи, й виявляє блакитні, або ж фіолетово-блакитні відтінки. Інколи він збирається у плямо-подібні згущення або утворює дрібні прожилкові виділення. Корнинські граніти мають багатий набор акцесоріїв, яки зосереджені у основній масі породи. Тут встановлені – апатит, у порівняно підвищених кількостях циркон та ільменіт, а також сфен, ортит, епідот, хлорит, оксиди заліза та пірит. Інколи, у чишуйках біотиту, спостерігаються релікти заміщеної рогової обманки. Речовинний склад Корнинських гранітів своєрідний. У межах всього масиву відзначаються значні коливання вмістів основних породоутворюючих компонентів, хоча у межах родовища граніти, за складом, порівняно одноманітні. Впадає в око помітно знижений (проти евтектичного) вміст кварцу та дуже високий вміст біотиту, який був би значно більш типовим для діоритових порід. Плагіоклазу у породі не менш ніж калішпату. Та він ще, як для гранітів, незвичайно основний (середній андезин). Такій плагіоклаз є звичайним навіть для багатьох різновидів основних порід. Що до ільменіту, то його вмісти, ледь не до 2х відсотків, в середньому 1,4 %, цілком вже звичайні для габроїдів, діабазів, базальтів, та аж ніяк не для гранітів. При всьому тому у даних гранітах порівняно багато циркону та взагалі досить широкий набор акцесоріїв. Стосовно фізико-механічних властивостей, то за їх показниками порода відзначається високою міцністю та стійкістю до зовнішньо-кліматичних чинників. І це не зважаючи на дуже високі вмісти слюди та явні ознаки катаклазу у основній масі породи. Негативні впливи слюд та катаклазу ніяк не проявляється, анульовані, завдяки пізньому окварцюванню – цементації основної маси породи кварцом. Саме за цією обставиною порода й дуже добре сприймає полірування, до дзеркального стану. Зовнішній вигляд поверхні даних гранітів у полірованому стані, визначається, насамперед, чітко проявленим, сильним кольоровим контрастом. На темному, чорному, ще й з блакитними, блакитно-фіолетовими спалахами фоні основної маси породи розкидані яскраві світлі, рожеві, помаранчеві, червоні зерна та великі порфіробласти польових шпатів. Великих порфіробластів багато, зазвичай 250-300 одиниць на 1 м2 поверхні. Та розташовані вони не дуже рівномірно. Постійно трапляються ділянки, від кількох до кількох десятків сантиметрів за розміром, де вони практично відсутні, а є лише невеликі світлі зерна. Тож тут поглиблюється чорнота основної маси та складається загальне враження контрастного рельєфу, з чорними глибокими прірвами й провалами та яскравими рожевими та червоними, ніби то сіяючими вершинами-порфіробластами. Отже плоска поверхня породи демонструє, як би, трьохвимірне зображення. Особливістю даної породи є, також, відсутність флюїдальності у структурі, тобто «обтікання» основною масою порфіробластів. Останні ніби то «чуже-рідно» занурені у основну масу. І коли разом збираються порфіробласти різних кольорів, великі й невеликі, виникає «ефект глибини». Менш яскраві зерна здаються більш заглибленими, у той час як найбільш яскраві – ніби то пливуть по поверхні та своїми спалахами освітлюють її. Знову ж таки виникає ілюзія трьохвимірності, та вже зовсім інша. Тож Корнинський граніт є унікальним природним явищем. Він здатний при певних зрізах поверхні демонструвати «голографічні ефекти». Звичайно, таку його властивість треба враховувати при обробці. У межах родовища встановлені 4 системи тріщинуватості. 1. Поздовжні круті, з азимутами простягання 135⁰-170⁰, близькі до напрямків трахитоїності та орієнтації самого гранітного масиву. Таких найбільше, 48 %. 2. Поперечні круті, з простяганням 50⁰-90⁰. Їх 36 %. 3. Діагональні круті, з простяганнями 105⁰-125⁰. Їх тут 12 %. Падіння усіх цих крутих тріщин трьох систем близько до вертикального – 80⁰-90⁰. 4. Похилі, з нахилом тріщин на південний захід, 220⁰-230⁰ та з кутами близько 10⁰. Таких встановлено всього 4 %. Загальний коефіцієнт тріщинуватості змінюється від 0,4 до 0,9, та у середньому становить 0,71. Загальний вихід блоків – 30 %, у т.ч. по категоріям: І – 1,65 %, ІІ – 76,2 %, ІІІ – 21,9 %, IV – 0,2 %. Блоки V-VI категорій не видобувалися. Можливий видобуток блоків розміром 5-10 м³ і більше.

• Обсяги затверджених запасів

  У відповідності до Протоколу ДКЗ СРСР № 7889 від 24.08.1977 р., запаси ділянки Корнинська склали: А+В+С1 – 4051 тис. м³, в тому числі А- 586 тис. м³, В – 879 тис. м³, С1 – 2586 тис. м³, а також С2 – 6481 тис. м³. У відповідності до Протоколу УТКЗ № 2737 від 19.11.1968 р. запаси ділянки Північна склали: А+В+С1 – 1350 тис. м³, в тому числі А+В – 540 тис. м³, С1 – 810 тис. м³.

• Обсяги запасів станом на 01.01.2018 р.

  А+В+С1 – 5464,68 тис. м³, в тому числі А- 792,95 тис. м³, В – 1275,73 тис. м³, С1 – 3396 тис. м³, а також С2 – 6481 тис. м³. запаси ділянки Корнинська: А+В+С1 – 4147,83 тис. м³, в тому числі А- 686,13 тис. м³, В – 875,7 тис. м³, С1 – 2586 тис. м³, а також С2 – 6481 тис. м³. запаси ділянки Північна: А+В+С1 – 1316,85 тис. м³, в тому числі А- 106,82 тис. м³, В – 400,03 тис. м³, С1 – 810 тис. м³.

• Потужність розкривних відкладів

  В районі родовища шар гранітів слабко зачеплених вивітрюванням і придатних лише на буто-щебеневу продукцію варіює за потужністю від 0,2 до 8 м, в середньому – 3,3 м. Вище залягає шар інтенсивно вивітрілих гранітів потужністю від 0 м до 3,5 м, в середньому 0,6 м. Він перекритий жорствяно-глинястою корою вивітрювання, яка часто взагалі змита, а де вціліла, то не перевищує потужністю 2х метрів. Осадовий чохол, де він є, утворений четвертинними наносами еолово-делювіальних пісків та суглинку і ґрунтово-рослинним шаром на поверхні. Потужність четвертинних наносів 0-3,2 та в середньому 0,85 м.

• Назва каменю – петрографічне, власне, торгове.

  Петрографічна – граніт порфіробластичний; Власна – «Граніт Корнинського родовища»; Торгова марка – «Leopard». (GG1) – рожево-сірі різновиди; (GG1A) – сірі різновиди; (GG1B) – червоні різновиди.

• Фізико-механічні властивості

  Назва параметра	Значення від – до	Од.вим.
  Об’ємна маса	2644 – 2723	mt/m3
  Щільність	2,7 – 2,75	mt/m3
  Пористість	0,4 – 3,3	%
  Водопоглинання	0,1 – 0,5	%
  Межа міцності при стисканні  у повітряно-сухому стані	107,4 – 187	MPa
  Межа міцності при стисканні у водонасиченому стані	79,4 – 160,3	MPa
  Коефіцієнт зниження міцності після насичення водою
  Коефіцієнт розм’якшення
  Межа міцності при стисканні після 50 циклів заморожування	73,1 – 127,9	MPa
  Втрата міцності після 50-ти циклів заморожування
  Коефіцієнт морозостійкості
  Марка морозостійкості		F-50
  Стираємість	0,2 – 0,9	g/cm2
  Сумарна питома активність природних радіонуклідів	224 – 284	Bq/kg

• • Мінеральний склад

• • Хімічений склад

• • Клас радіаційної безпеки (будівельне застосування)

• Опис застосовуваних технологічних схем

• Парк машин і устаткування
  
  
• Бурові машини, спеціальне обладнання, підйомні машини, транспорт
  
  
• Наявність підготовленого персоналу (постійний, вахтовий метод)
  

ПрАТ «Корнинський кар`єр «Леопард»,
Спеціальний дозвіл № 2992 від 12.05.2003 р.
11114, Україна, Житомирська обл., Попельнянський р-н, с.м.т. Корнин, ул. Королевська, 13.
Голова правління Герасимчук Сергій Миколайович
Телефон: +38 (04137) 6-24-86; +38 (04137) 6-24-88
Факс: +38 (04137) 6-24-85; +38 (04137) 6-24-88
E-mail:
Сайт компанії: