Токівське родовище

Токівське родовище граніту

Токівське родовище простягнулося смугою у північно-західному напрямку, на кілька кілометрів, вздовж р. Кам’янка – правої притоки р. Базавлук, поблизу впадіння у Каховське водосховище на Дніпрі. Родовище поєднує близько десятка ділянок. Переважна більшість з них розробляються на блочний камінь, або перебувають у стадії підготовки до розробки. Є також велика кількість залишків старих розробок, що являють собою кар’єри різного розміру та різного стану занепаду. Найбільший з останніх, власне старий «Токівський кар’єр», на правому борту долини Кам’янки, досить великий, понад 1 км у довжину і до 300 м завширшки, затоплений і є зараз своєрідним озером. Починається родовище за 1 км від устя р. Кам’янка (південний схід).
Експлуатація родовища ведеться з 19 сторіччя. Оскільки землі в районі родовища були неродючими, то щоб як-небудь вижити місцеве населення почало відкривати кар’єри, вручну видобувати граніт. Так було покладено початок розробці граніту в цій місцевості. Після Жовтневої революції 1917 року була створена Базавлуцька артіль, яка проводила сезоні роботи з видобутку та обробки граніту. У 1925—1926 роках з’явилась нова організація «Московська контора». З 1926 року створений «Адміністративний відділ організацій інженерів», що виконував роботи із замовленням закордонних компаній доставки граніту на потреби будівництва залізниць та мостів. Після Великої Вітчизняної війни розробку граніту взяв на себе «Укрнерудпром».
Токівське родовище оцінюється запасами граніту в 70 млн м3 і є одним з найбільших в Україні. Історично граніт з Апостолівського району Дніпропетровської області користувався попитом не тільки в Україні, а й за її межами. Цей камінь застосовувався при будівництві пам’ятників Івану Франку у Львові, Московського університету та багатьох інших об’єктів як в Україні так і в країнах колишнього Раданського Союзу. Токівський граніт добре відомий в Німеччині, Італії, Польщі, Японії.
Цілеспрямоване геологічне вивчення Токівського родовища розпочалося в 30-ті роки 20-го сторіччя і продовжується до сих пір.
В межах Токівського родовища виділяються 9 ліцензійних ділянок.

У геолого-структурному відношенні родовище розташоване в південно-західній частині Дніпровського блоку Українського кристалічного масиву і приурочене до центральної частини Токівського кристалічного масиву пізньоархейського віку вкорінення, розкритого численними кар’єрами і відслоненнями. Масив тягнеться з північного заходу на південний схід по обох берегах р. Кам’янка, смугою близько 20 км в довжину і 2-5 км в ширину, займаючи площу близько 70 км2 і розміщується у полі розвинення набагато більш давніх плагіограніт-мігматитових дніпропетровського та саксаганського комплексів, з ксенолітами й останцями аульської і конксько-верхівцевської гнейсових серій (південний схил великого Саксаганського куполу) та накладених зеленокам’яних синкліноріїв – Високопільської та Чортомлицької структур. До всіх цих структур та комплексів Токівський масив є різко дизкордантним і прориває їх.br> Родовище локалізоване у зоні тектонічних порушень, яка, водночас, зумовлює й спрямування р. Кам’янки та й каньйоноподібну форму її долини. У плані річка як би то сегментована на прямолінійні відрізки південно-східного напрямку, які у кількох місцях «зломлюються» та різко розвертаються на південь або на південний захід – такими ж субпрямими відрізками, далі так же різко знов «заломлюються» на південний схід. Тож у плані річкова долина має вигляд зламаної у кількох місцях трості. Це типова реакція поверхневих водотоків на наявність розломної зони, ускладненої оперюючими розривами та розбитої, до того ж, системою пізніших порушень, ортогональних до неї. Така геометрія розломної структури відчувається й на всіх ділянках родовища. Тут скрізь двома основними системами субвертикальних тріщин є північно-західна й північно-східна, у тій чи інший мірі ортогональна до першої. Однак, важливим є те, що зумовивши морфологію і напрямки річкової долини ці розломи не призвели до появи чисельних, розповсюджених зон подрібнення граніту і, відтак, не зіпсувавши корисну копалину та родовище в цілому. Сам масив складений мало характерними для пізнього архею мікроклиновими калієвими гранітами (у ранньому археї такі граніти практично не зустрічаються).

Родовище розташоване в Апостолівському районі Дніпропетровської області, на правому березі річки Кам’янка, в 18 км на схід від міста Апостолове, в 0.5 км на північ від п. Токівське, в 5 км на схід від селища Червоний Тік, в 4.5 км на північний схід від залізничної станції Ток на неорних землях.
Територія родовища представляє собою хвилясте плато, розчленоване мережею річок та балок правобережної частини басейну Дніпра. Долина Кам’янки в районі родовища дуже вузька, часто з крутими, та навіть вертикальними урвищами ледь не до самої річки, тож заплава здебільшого відсутня. Сама долина утворює тут мальовничій каньйон, а річка – каскад водоспадів і порогів та, відтак охороняється і є відомим в Україні об’єктом туризму. Тут необхідно зазначити, що і старий покинутий й затоплений чистою прозорою водою «Токівський кар’єр» стає зараз об’єктом туризму, як унікальний зразок антропогенного ландшафту, нагромадження глибово-скелястого облямування якого зазнало, з часом, «ошляхетнення» під впливом природних процесів, включаючи й відновлення рослинності. Унікальності каньйону (а також і «Токівському кар’єру») додає ще й незвичайний густо-червоний колір гранітних скель, які утворюють схили та урвища вздовж річки, хаотичне нагромадження у її руслі та на берегах, оточення (стінки) кар’єрів тощо. Вплив початкового – поверхневого вивітрювання призвів до помягчення та, водночас, до збагачення первинних червоних кольорів граніту, до розмаїття відтінків, від рожевих й помаранчевих – до темно-червоних та темно-вишневих.
Площа родовища – 77 га.

За умовами залягання та витриманості якості корисної копалини родовище відноситься до І групи (родовища простої геологічної будови).

Корисною копалиною Токівського родовища є незмінені граніти токівського комплексу архейського віку.
Граніти – від рожевого, зрідка і фрагментарно сірого, до темно червоного кольорів, зазвичай крупнозернисті. Складені мікрокліном, олігоклазом, кварцом та домішками біотиту. Структура породи – загалом порфіровидна, з у різній мірі видовженими лейстами червоного мікрокліну (основа кольору породи), з розмірами від 0,5 до 2 см, рідше більше. Ці мікроклінові лейсти у той чи інший мірі виявляють схильність щодо взаємоорієнтування, формуючи не чіткі хвилясті уривчасті, часом ефімерні смуги, яки дають, при тому, розвітвлення й стягування. Світло сірі, до білих лейсти плагіоклазу, до 1-1,5 см розміром, присутні у менший кількості. Більшість плагіоклазу дрібна і знаходиться у основній масі породи. Кварц утворює маленькі сірого кольору зерна у основній масі, які, однак часто утворюють неправильної форми – або трохи видовжені скупчення, до 0,5-1 см. Чорний біотит, дрібні лузки, розвинений у основній масі породи. Він також часто збирається у скупчення неправильної або прожилковоподібної форми. До скупчень слюди тяжіють досить різноманітні акцесорії. Серед них виділяються магнетит і гематит, а також ортит (алланіт), вміст яких є значно підвищеним для граніту. Тож порода відзначається підвищеним вмістом окисного заліза і дуже високим вмістом торію, який, як вважається, пов’язаний тут саме з ортитом. Вважається також, що мікроклін тут своїм яскраво червоним або вишнево-темно-червоним кольором (а відтак і порода у цілому) зобов’язаний високому вмісту окисного заліза у формі тонко розпилених ультрамікроскопічних включень гематиту. Будь то як але встановлено, що рідкісні на родовищі сірі різновиди Токівського граніту вміщують значно менше окісного заліза й, натомість, більше закисного, а ніж типові червоні граніти. Щодо не типово високого вмісту у Токовському граніті калію (відтак і калішпату) для архейських гранітів – вже сказано вище. Ця властивість притаманна тут, у Придніпровському блоці щита, і гранітам Мокромосковського комплексу, такого ж віку й близькими за будовою. Услід за калієм у Токовському граніті підвищений вміст рубідію та значно підвищений – барію.
Окремі ділянки родовища мають між собою деякі відмінності в забарвленні гранітів. На Центральній ділянці граніт рожево-сірого, бузково-рожевого і бузково-червоного кольору зі середньозернистою нерівномірною, до порфироподібної структурою; на Водоспаді – світло-сірого з рожевим відтінком кольору, середньо- і крупнозернистий; на ділянці Пекарня – рожево-червоного і рожево-сірого кольору; на Ямі – цегляно-червоний, на Північно-Токівському – сірувато-рожеві, рожево-сірі.
Граніт незмінений придатний для виробництва блоків та плит облицювальних. Граніт добре шліфується і полірується, поверхня плит дзеркальна. Добре термооброблюється. Унікальний за забарвленням облицювальний камінь. Прекрасно використовується для зовнішнього облицювання будівель.
На всіх ділянках родовища Токівськи граніти відзначаються добрими фізико-механічними властивостями, що цілком задовольняють вимогам до сировини для блочної продукції, у т.ч. й високими блочністю та виходом плитки. Плитка, при тому, дзеркально полірується. Та всесвітньовідомою цю торгову марку граніту роблять не зазначені властивості а вигляд поверхні граніту, власне його густий та яскравий червоний колір з незвичайними відтінками.
Сприяння образу зовнішнього обліку даного граніту як би то розпадається на дві візуальні субстанції. Перша – інтенсивно-багрові спалахи калішпатових лейст, їх ланцюгів та хвилястих уривчастих смуг. Вони утворюють образ особливого, незвичайно полум’яно-червоного заходу сонця, коли небо на заході пронизане ефірними язиками рухливого полум’я. Друга – виникає під впливом основної маси породи, світлих вкраплень плагіоклазу самих різноманітних розмірів та маленьких рожевих зерен калішпату у складі основної масі. Загалом густо-темна основна маса породи, складена чорним біотитом та сірим кварцом, з розсипами різного розміру яскравих білих та маленьких рожевих польових шпатів створює образ нічного неба. Хіба що неземного по густині зіркових скупчень. Ці обидві візуальні субстанції поєднуються у фантастичні образи, що вже виходять далеко за межі можливостей простого опису. Окрім архітектурних витворів та плитки, Токівський граніт – його глиби, є вельми бажаним і у сфері ландшафтного дизайну. Про те як його глиби можуть вписуватися у ландшафт дають уяву такі широковідомі ландшафтні об’єкти, як «Токівські водоспади», «Токівський каньйон» тощо.

Запаси родовища оцінювалися в різні часи тільки по окремих ділянках і затверджувалися окремими протоколами. Загальні запаси родовища складають близько 70 млн. м3.

А+В+С1 – 62,6 млн. м3.

На більшій частині родовища розкривні породи відсутні. Місцями розкривні породи мають незначну потужність – 1-3 м.

Петрографічне – граніт;
Власне – «граніт Капустинського родовища»;
Торгова марка – «Rosso Santiago»
(GR1)

Ділянка Яма
Ділянка Пекарня
Ділянка Північно-Токівська
Ділянка Ювілейна
Ділянка Центральна
Правобережна частина ділянки Водопад
Південно-Західна частина ділянки Водопад
Південна частина ділянки Водопад
Лівобережна частина ділянки Водопад